Відеоспостереження без інтернету: можливості автономних систем

Замість передачі даних на зовнішні хмарні сховища, сервери або пристрої, під’єднані до мережі, автономні системи записують та зберігають відеоматеріали локально. Для цього вони використовують цифровий відеореєстратор (DVR) або мережевий (NVR). Кабельне VGA або HDMI-під’єднання реєстратора до монітора гарантує доступ до відео.

Офлайн-режим вирізняється безперервним спостереженням з гарантією відсутності втрати моніторингу через втрату доступу до мережі. Коли інтернет відсутній або підєднання нестабільне, автономні мережі незамінні. Є й Інший аспект режиму офлайн — безпека, про що далі поговоримо докладніше.

Щодо збереження, то місяці відзнятого відеоматеріалу вміщаються на одну micro-SD карту об'ємом 64 ГБ. Система DVR об’ємом 1 ТБ зберігає до 20 днів відео від 16 камер з роздільною здатністю 1080p.

Принципова різниця між онлайн та офлайн-системами відеоспостереження

Головна різниця полягає у незалежності офлайн-систем від інтернету. Вони цілком самостійні, функція полягає лише у створенні локальних записів та відтворенні. водночас онлайн-системи залежать від надійного інтернет-з'єднання для потокової передачі відео, забезпечення віддаленого доступу та хмарного зберігання.

Переваги автономних систем відеоспостереження

Автономні системи продовжують працювати під час мережевих збоїв і в зонах, де відсутній стабільний інтернет-зв'язок. Серед іншого, це виключає втрату відзнятого відео через відмову від мережі внаслідок збою або перевантаження. Якщо забезпечити систему надійним джерелом резервного живлення, навіть відсутність електромережі не зможе перешкодити відеоспостереженню.

Незалежність офлайн-систем дає їм ще кілька переваг:

• Забезпечення якісного відеоспостереження у віддалених або ізольованих районах, як-от віддалені агропідприємства, будівельні майданчики.
• Конфіденційність. Автономні системи не надсилають дані через інтернет, суттєво обмежуючи можливість несанкціонованого доступу.
• Економічність. У довгостроковій перспективі автономні системи можуть бути вигіднішими через те, що вільні від щомісячної оплати хмарного сховища. Витрати на карти micro-SD або DVR високої місткості зазвичай суттєво менші.

Недоліки автономних систем відеоспостереження

Попри усі плюси, автономні системи не позбавлені мінусів:

• Відсутність віддаленого моніторингу через додаток, відсутність попереджень або сповіщень у реальному часі.
• Відсутність доступу до відео з будь-якої точки світу, для перегляду знятого матеріалу потрібен лише фізичний доступ.
• Потреба у локальному сховищі та його обслуговування. Потрібний постійний контроль за місткістю сховища, слід видаляти зайві записи, щоб мати місце для нових та постійно перевіряти, щоб не було втрачено важливих даних. Ризик вищий за використання DVR або жорстких дисків, де немає можливості відновлення даних. Щоб унеможливити втрати, потрібне резервне копіювання на зовнішні диски або інші сховища.
• Обмежений доступ до розширених функцій відеоспостереження. Такі інтелектуальні функції, як-от розпізнавання обличчя, відстеження активності, виявлення об'єктів потребують під’єднання до інтернету, оскільки ґрунтуються на хмарних серверах та алгоритмах оброблення даних у режимі реального часу.
• Оновлення офлайн-системи можливе лише в ручному режимі, тому вони можуть швидше застарівати.

Всі ці «за» та «проти» мають важливе значення для ухвалення обґрунтованого рішення про те, яка саме, автономна чи онлайн-система, найповніша до наявних вимог.