Адам Моссері, очільник Instagram, став одним із перших високопосадовців технологічної індустрії, які дали свідчення в межах хвилі судових процесів, у яких платформи звинувачують у завданні шкоди підліткам.

У цій справі відповідачами виступають Meta — материнська компанія Instagram — та YouTube. Подібні позови також подано проти TikTok і Snap.

У центрі розгляду — 20-річна позивачка, яка стверджує, що активно користувалася Instagram і YouTube ще з дитинства. Її адвокати наполягають, що дизайн платформ сприяв формуванню компульсивної поведінки, що зрештою призвело до депресії, тривожності та суїцидальних думок.

Моссері не заперечував, що надмірне користування можливе, однак категорично відкинув визначення «клінічна залежність». Коли адвокати посилалися на свідчення про те, що позивачка іноді проводила в Instagram до 16 годин на день, він назвав це «проблемним користуванням», а не залежністю в медичному розумінні, порівнявши ситуацію із захопленням телесеріалом.

Це розмежування має принципове значення для лінії захисту. Сторона позивачів намагається довести, що саме дизайн платформ безпосередньо спричинив психологічну шкоду. Позиція Meta, озвучена в суді, полягає в тому, що інтенсивне користування саме по собі не є медично визнаною залежністю, а кореляцію не слід автоматично трактувати як причинно-наслідковий зв’язок.

Критики ж стверджують, що така аргументація нівелює дедалі переконливіші докази зв’язку між тривалим користуванням соцмережами та проблемами психічного здоров’я підлітків. Рекомендації Головного хірурга США та численні академічні дослідження вказують на зв’язок між багатогодинним щоденним використанням і підвищеним рівнем тривожності, депресії, порушеннями сну та проблемами зі сприйняттям власного тіла.

Зі свого боку Meta заявляє про впровадження інструментів батьківського контролю, нагадувань про час користування та функцій безпеки для підлітків, а також про тестування нових можливостей із урахуванням інтересів молодих користувачів.

У міру просування справи фокус дискусії дедалі більше зміщується з питання «екранного часу» до питання відповідальності: чи є ці платформи лише інструментами, якими дехто користується надмірно, чи вони навмисно спроєктовані так, щоб експлуатувати вразливість мозку підлітків, що розвивається?