Європейський Союз завершив розроблення планів зі створення власної супутникової системи зв'язку IRIS, яка має забезпечити Європі незалежний доступ до захищеної супутникової інфраструктури. Європейська комісія погодила остаточну конфігурацію угруповання, підготовку виробництва супутників, наземну інфраструктуру та послуги із запуску апаратів.

Перемовини щодо проєкту розпочалися ще в січні, а тепер Європейська комісія підписала відповідну угоду з європейськими виробниками та Європейським космічним агентством (ESA). Документ визначає не лише технічні параметри майбутньої системи, а й орієнтовну вартість кожного супутника та обсяг інвестицій, які знадобляться від приватних операторів.

В остаточному варіанті проєкту супутників виявилося значно більше, ніж планували спочатку. До угруповання додали ще 66 апаратів, тому загалом воно складатиметься з 348 супутників на низькій навколоземній орбіті.

IRIS стане європейською альтернативою для критично важливих завдань

Збільшення угруповання пов'язане насамперед із вимогами безпеки. За даними ESA, додаткові супутники мають посилити можливості системи у сферах оборони, безпеки та реагування на надзвичайні ситуації.

На відміну від Starlink, IRIS від самого початку не створюється як масовий сервіс для звичайних користувачів. Основними замовниками та користувачами системи стануть держави Європейського Союзу та країни-партнери, зокрема Норвегія та Ісландія.

Супутникова мережа призначена для ситуацій, коли надійний зв'язок має критичне значення. Йдеться про реагування на надзвичайні ситуації, гуманітарні операції, охорону кордонів та інші завдання, у яких наземна телекомунікаційна інфраструктура може бути пошкоджена або стати недоступною.

Таким чином, IRIS створюється не стільки як конкурент звичайному інтернету, скільки як резервна та захищена інфраструктура зв'язку, яка має залишатися працездатною у складних умовах.

Угруповання складатиметься з 348 супутників

Спочатку європейський проєкт передбачав створення меншого супутникового угруповання. Однак до остаточної угоди включили ще 66 апаратів. Це дасть змогу розширити покриття та підвищити стійкість системи, що особливо важливо для державних і військових завдань.

Для порівняння, масштаб IRIS поки що виглядає відносно невеликим. У Starlink компанії SpaceX на низькій навколоземній орбіті вже перебуває понад 10 000 супутників, які працюють. Однак порівнювати дві системи лише за кількістю апаратів було б неправильно, адже вони створюються для різних цілей.

Starlink орієнтований насамперед на масове надання широкосмугового доступу до інтернету, тоді як IRIS від самого початку проєктується як суверенна європейська система захищеного зв'язку. Тому для ЄС важливіше не максимальне число супутників, а контроль над інфраструктурою та можливість використовувати її для критично важливих завдань без залежності від сторонніх операторів.

Перші супутники IRIS запустять уже у 2029 році

Згідно із затвердженим планом, перші апарати мають вирушити в космос у 2029 році. Очікується, що надання перших послуг розпочнеться невдовзі після запуску, тобто також протягом 2029 року.

До цього європейським виробникам належить налагодити серійне виробництво супутників, підготувати наземну інфраструктуру та забезпечити необхідні можливості для запуску. Саме ці процеси зараз стають наступними ключовими етапами проєкту.

Для європейської космічної галузі IRIS важлива ще й як великий промисловий проєкт. Євросоюз прагне не лише отримати власну супутникову мережу, а й зберегти всередині Європи необхідні компетенції у виробництві космічних апаратів, управлінні угрупованнями та створенні захищених каналів зв'язку.

Звичайні користувачі зможуть скористатися IRIS пізніше

Попри державну спрямованість проєкту, Євросоюз не виключає комерційного використання системи. У майбутньому IRIS планують зробити доступною для компаній і звичайних громадян у регіонах, де традиційні мережі відсутні або працюють нестабільно.

Це може бути особливо корисним для віддалених населених пунктів, важкодоступних територій і районів, де будівництво повноцінної наземної телекомунікаційної інфраструктури є економічно недоцільним.

Водночас говорити про пряму заміну Starlink поки що зарано. Європейська система буде значно меншою за масштабом, а її головним завданням на першому етапі стане забезпечення державних і критично важливих комунікацій.

Чому проєкт важливий для Європи

Поява власної супутникової інфраструктури дасть змогу Євросоюзу зменшити залежність від закордонних приватних операторів. Особливо помітним це стало останніми роками, коли супутниковий зв'язок перетворився з нішевої технології на важливий елемент сучасної інфраструктури.

Для європейських країн наявність власної системи означає можливість самостійно визначати правила її використання та пріоритети доступу. Це має значення не лише для оборони, а й для рятувальних служб, гуманітарних місій, охорони кордонів та відновлення зв'язку після великих аварій або стихійних лих.

Для України розвиток IRIS також становить практичний інтерес. Українська інфраструктура зв'язку вже стикалася з пошкодженнями та перебоями, тому наявність у Європі додаткових незалежних супутникових каналів зв'язку потенційно може посилити загальну стійкість європейської телекомунікаційної системи. Крім того, Україна як сусід ЄС і держава, що активно інтегрується в європейську інфраструктуру, у перспективі може отримати опосередковані переваги від розвитку таких технологій та відповідних партнерських програм.

Поки що основне завдання проєкту залишається значно конкретнішим: до 2029 року створити власну європейську супутникову систему, здатну забезпечити захищений зв'язок там, де звичайні мережі не справляються. 348 супутників не дадуть IRIS змоги конкурувати зі Starlink за масштабом, але в цьому випадку кількість далеко не є головним показником. Для Євросоюзу значно важливіше отримати незалежний інструмент зв'язку, яким він зможе керувати самостійно.