Поки більшість наукових команд удосконалюють гуманоїдних роботів і системи штучного інтелекту, дослідники з Південної Кореї та США запропонували несподіване рішення повсякденної проблеми. Фахівці з Корейського передового інституту науки і технологій (KAIST) спільно з дослідниками Стенфордського університету розробили технологію, яка дає змогу одягу самостійно вдягатися на людину.

Розробка поки що перебуває на стадії прототипу, однак уже довела свою працездатність у лабораторних умовах. Інформація ґрунтується на матеріалах дослідницької групи та опублікованих демонстраціях, а також підтверджується репортажем агентства Reuters.

Натхненням для розробки стала сама природа

Замість складних металевих механізмів, електродвигунів і численних шарнірів інженери зробили ставку на м'яку робототехніку. У тканину інтегровані спеціальні гнучкі трубки, які після подачі повітря змінюють форму та поступово огортають тіло людини.

Створюючи систему, дослідники надихалися звичайним плющем. Подібно до того, як рослина чіпляється за поверхню й поступово її обвиває, роботизовані «ліани» дбайливо розгортають тканину та фіксують одяг на тілі користувача.

Однією з головних переваг розробки стала здатність адаптуватися до рухів людини. Користувачеві не потрібно стояти нерухомо — система продовжує працювати навіть під час ходьби чи зміни положення тіла.

Захисний костюм можна повністю вдягнути приблизно за 10 секунд

За словами провідного автора дослідження Кіма Нам Гюна, ідея проєкту виникла під час поїздки велосипедом під дощем. Саме тоді дослідник замислився, чи можливо створити дощовик, який вдягатиметься самостійно просто під час руху.

У результаті з'явилася технологія, здатна автоматично вдягнути людину в захисний костюм приблизно за десять секунд. При цьому система не потребує складних обчислень або постійного контролю з боку штучного інтелекту. Після подачі повітря вбудовані м'які елементи поступово розгортають одяг, розправляють його та надійно підлаштовують під форму тіла.

Як працює незвичайна технологія

• у тканину інтегровані гнучкі пневматичні трубки;
• після подачі повітря вони поступово розгортаються;
• конструкція адаптується до форми тіла користувача;
• система продовжує працювати навіть під час руху;
• для роботи не потрібні складні роботизовані механізми.

За словами професора KAIST Рю Джі Хвана, технологія дає змогу м'яким роботизованим елементам проходити крізь вузькі отвори, змінювати напрямок руху та адаптуватися до різних поверхонь незалежно від їхньої форми чи кута нахилу. Саме ця особливість робить систему значно універсальнішою за традиційні роботизовані конструкції.

Розробку створювали не лише заради повсякденного комфорту

Хоча ідея одягу, який вдягається самостійно, виглядає футуристично, першочерговою метою дослідників був не побутовий комфорт. Однією з основних сфер застосування мають стати підприємства з виробництва напівпровідників, де працівники працюють у спеціальних стерильних «чистих кімнатах».

У таких умовах процедура вдягання захисного одягу займає чимало часу й вимагає суворого дотримання правил чистоти. Автоматизація цього процесу допоможе не лише прискорити підготовку персоналу, а й знизити ризик забруднення обладнання та матеріалів.

Ще одним перспективним напрямком є служби екстреного реагування. Рятувальники, пожежники, медики та фахівці, які працюють із небезпечними речовинами, зможуть значно швидше вдягати захисне спорядження, коли кожна секунда має вирішальне значення.

Технологія може суттєво покращити життя мільйонів людей

Не менш важливою сферою застосування розробники називають допомогу людям похилого віку та людям з порушеннями мобільності. Для багатьох із них самостійне перевдягання є щоденним викликом. Автоматизований одяг здатен підвищити рівень самостійності та зменшити потребу в сторонній допомозі.

• робота в «чистих кімнатах» на підприємствах із виробництва мікросхем;
• використання рятувальниками, пожежниками та медиками;
• допомога людям похилого віку;
• покращення повсякденного життя людей з інвалідністю;
• спеціалізований захисний одяг для промисловості.

Подібні технології поступово переходять зі сфери наукової фантастики у реальні інженерні рішення. Останніми роками м'яка робототехніка стала одним із найдинамічніших напрямків розвитку, адже дає змогу створювати безпечні механізми, які можуть безпосередньо взаємодіяти з людиною.

Для України такі рішення також можуть мати практичне значення. Автоматизовані системи вдягання захисного одягу потенційно знайдуть застосування в медицині, рятувальних службах, промисловості та лабораторіях, де швидкість підготовки персоналу й суворе дотримання вимог безпеки мають вирішальне значення.

Наразі технологія залишається експериментальною розробкою, а терміни її комерційного запуску поки не розкриваються. Водночас успішні випробування свідчать, що концепція справді працює. Якщо подальші дослідження підтвердять її ефективність, у майбутньому одяг, який вдягається самостійно, може стати звичним елементом професійного спорядження, а згодом — з'явитися й у повсякденному житті.