Магнітна стрічка, яку багато хто давно вважає застарілою технологією, продовжує розвиватися та використовується для зберігання величезних масивів даних. Fujifilm представила картридж LTO Ultrium 10 місткістю 40 ТБ, призначений насамперед для корпоративних архівів, центрів обробки даних і резервного копіювання. У разі апаратного або програмного стиснення заявлений обсяг може сягати 100 ТБ.

Цей носій не є звичайною споживчою альтернативою SSD або жорстким дискам. Його головна перевага полягає у поєднанні високої щільності зберігання, тривалого терміну збереження даних і можливості повністю від’єднати картридж від інформаційної інфраструктури. Це особливо актуально для архівів, резервних копій і великих наборів даних, які не потрібно постійно тримати в оперативному доступі.

Один картридж зберігає до 40 ТБ даних

Нова касета Fujifilm має власну місткість 40 ТБ. За стандартного коефіцієнта стиснення 2,5:1 цей показник збільшується до 100 ТБ. За оцінкою виробника, такого обсягу достатньо приблизно для зберігання 13 млн музичних композицій, якщо середній розмір одного файла становить 3 МБ.

Порівняно з першою версією LTO-10 на 30 ТБ, яку Fujifilm випустила у 2025 році, місткість зросла приблизно на третину. При цьому новий картридж використовує той самий стандартний формфактор і сумісний із приводами LTO-10, розрахованими на роботу з обома варіантами носіїв.

Збільшити місткість вдалося не лише завдяки підвищенню щільності запису. Fujifilm використала магнітні частинки на основі барієвого та стронцієвого фериту, а для 40-терабайтної версії застосувала нову арамідну основу. Вона дає змогу зробити стрічку тоншою та розмістити всередині стандартного картриджа більше матеріалу.

У результаті на носії розміщено 15 105 доріжок. Офіційна специфікація LTO-10 вказує 15 104 доріжки, тому різниця в одну доріжку, яка трапляється в окремих описах Fujifilm, імовірно, пов’язана з особливостями підрахунку. У будь-якому разі щільність запису значно вища, ніж у LTO-9, де використовувалося 8960 доріжок.

Швидкість уже можна порівнювати з деякими дисковими системами

Магнітна стрічка традиційно поступається SSD за часом доступу до даних, однак під час послідовного запису та читання ситуація виглядає інакше. Для картриджа Fujifilm LTO-10 на 40 ТБ заявлена швидкість до 400 МБ/с без стиснення та до 1000 МБ/с зі стисненням. Сам стандарт LTO-10 передбачає продуктивність до 1200 МБ/с у певних конфігураціях приводів та інтерфейсів.

Це робить LTO-10 цілком придатною технологією для завдань, у яких дані записуються великими послідовними блоками. Водночас безпосередньо порівнювати таку систему з SSD некоректно: стрічка призначена насамперед для резервного копіювання та архівного зберігання, а не для постійної роботи з файлами.

Порівняно з LTO-9 нове покоління отримало не лише більшу місткість, а й вищу щільність запису. LTO-9 забезпечував 18 ТБ власної місткості, тоді як LTO-10 пропонує до 40 ТБ на одному картриджі.

Головна перевага — тривале зберігання

Для архівів важливішою за максимальну швидкість є можливість зберігати інформацію протягом багатьох років без постійного споживання електроенергії. Fujifilm заявляє для магнітного матеріалу термін збереження даних понад 30 років за відповідних умов експлуатації та зберігання. Компанія також відзначає високу стійкість феритових магнітних частинок до деградації.

LTO-10 орієнтований на сценарії, у яких резервну копію після запису можна фізично від’єднати від мережі. Такий підхід називають air gap: картридж не підключений до комп’ютера або сервера постійно, тому мережеві атаки, зокрема атаки програм-вимагачів, не отримують до нього прямого доступу.

У корпоративній інфраструктурі також використовуються апаратне шифрування, носії WORM для сценаріїв, у яких дані не можна змінювати після запису, та файлова система LTFS. Стандарт LTO-10 передбачає апаратне шифрування з використанням AES та додаткові механізми захисту даних.

Чому LTO-10 не замінить звичайний жорсткий диск

Попри вражаючі характеристики, купувати такий картридж для домашнього комп’ютера практично немає сенсу. Для читання та запису потрібен спеціалізований привід LTO-10, а у великих системах використовуються автоматичні стрічкові бібліотеки.

Вартість самого картриджа становить приблизно від $495 до $890, що за курсом близько 44,62 грн за долар дорівнює приблизно 22 100–39 700 грн. Однак основна частина витрат припадає вже не на сам носій, а на інфраструктуру для його використання.

Є й ще один важливий нюанс: LTO-10 відмовився від зворотної сумісності. Приводи цього покоління не вміють читати або записувати картриджі LTO-9 та попередніх поколінь. Причиною стала нова конструкція головки, яка дала змогу відмовитися від попередньої оптимізації носія. Водночас 30- і 40-терабайтні картриджі LTO-10 сумісні між собою.

Навіщо стрічка потрібна в епоху ШІ

Парадоксально, але одним із чинників зростання інтересу до магнітних стрічок став розвиток штучного інтелекту. Навчання моделей генерує величезні обсяги вихідних даних, результатів експериментів і резервних копій, які не завжди потрібно зберігати на дорогих накопичувачах, що постійно працюють.

За даними програми LTO, обсяг постачання носіїв у першому кварталі 2026 року зріс на 57% порівняно з аналогічним періодом минулого року. У галузі пов’язують це зростання, зокрема, зі збільшенням потреби в архівуванні даних для ШІ, медіаконтенту та резервного копіювання.

Тут важливо розділяти два різні завдання. Для активних даних, до яких сервер звертається постійно, SSD та HDD залишаються значно зручнішими. А ось для інформації, яку потрібно зберігати роками, стрічка має інші переваги: високу місткість одного носія, низькі енерговитрати під час зберігання та можливість фізично ізолювати резервну копію.

Що це означає для українських компаній

Для більшості домашніх користувачів в Україні LTO-10 залишатиметься спеціалізованою корпоративною технологією. Водночас для великих архівів, медіакомпаній, наукових організацій, центрів обробки даних і структур, які працюють із великими обсягами резервних даних, такі носії можуть бути практичним рішенням для довгострокового зберігання.

Особливо актуальним такий підхід є для організацій, яким необхідно зберігати резервні копії поза постійно підключеною інфраструктурою. В умовах зростання кіберзагроз фізично від’єднаний архів може виконувати роль додаткового рівня захисту даних.

LTO-10 демонструє, що магнітна стрічка не зникла разом із касетними програвачами. Вона просто остаточно змінила сферу застосування: сьогодні її розвиток орієнтований не на музику та домашні комп’ютери, а на петабайти корпоративної інформації, довгострокові архіви та резервні копії.